ПОШУК

Наукове пізнання в філософії: засоби і методи

Наука і наукове пізнання це ціла система вфілософії, які визначаються як знання, отримані практичним шляхом, що складається з досліджень і освоєння тих процесів і явищ, які відбуваються в навколишньому середовищі, а також в суспільстві і самій людині.

Наукове пізнання в філософії має два основнихрівня: емпіричний і теоретичний. Емпіричне пізнання включає інформацію, отриману різними шляхами, за допомогою спостереження і експерименту. А теоретичне пізнанні представляє більш складний процес і грунтується на фундаментальних законах науки і систематизує розрізнені факти і явища, узагальнює початкові висновки.

Наукове пізнання в філософії використовує багатозасобів і методів, які залежать від рівнів пізнання. Для емпіричного пізнання характерні, як уже було сказано вище, спостереження і експеримент. Спостереження - це сприйняття предметів і явищ засобами чуттєвого пізнання, а експеримент забезпечується активним практичним впливом на досліджувані явища і процеси навколишньої природи.

Теоретичне наукове пізнання в філософіїпочинається з висунення гіпотези, яка висувається імовірно для пояснення того, що відбувається явища. Для неї використовується індуктивний метод, що полягає в переході від часткового до загального, від простого до складнішого і дедуктивний - складається в підведенні підсумків відповідно до законів.

Найважливіша мета гіпотези - відкриття і формулюваннязаконів, тому вона плавно виникає в теорію. А це вже ціла система доказів з детальним поясненням і подальшим прогнозом явищ, що відбуваються.

Вивченням об'єктів реального світу займається нетільки наука і наукове пізнання. Буденне і наукове пізнання крокують нога в ногу, тому що вплітаються в один одного і в тісній взаємодії сприяють поповненню багажу знань людства. Наука розвивається на основі буденного пізнання, яке відображає тільки ті об'єкти і явища дійсності, які можуть бути застосовані в реальному житті на практиці. Найчастіше, то, що вважає достовірним буденне і наукове пізнання рідко відкидає. Але достовірність тих знань все ж наука доводить і тільки потім вони визнаються дійсними.

Які ж відмінності між науковим і повсякденнимзнаннями? В першу чергу, вони визначаються особливостями методів пізнавальної діяльності. Буденне пізнання більше апелює до щоденної практики. Пізнає в цьому випадку не визначає свої дії як процес пізнання. А вчений всі об'єкти і предмети навколишньої дійсності розглядає в якості пізнавального завдання. Буденне пізнання не вимагає спеціальної підготовки, без якої наукове пізнання практично неможливо. Перше здійснюється автоматично, коли відбувається соціалізація особистості, в процесі розвитку розумових органів, а також в контексті освоєння культурних цінностей і осягнення досвіду колишніх поколінь. Істина встановлюється повсякденним пізнанням тільки в особистій формі, тобто існує в суб'єктивній формі. А наукове пізнання прагне до істини об'єктивної, незалежної від сформованих на даний момент умов.

Наукове пізнання в філософії прагне дочесності. Воно не допускає підтасування результатів, забороняє плагіат. Повторення відкриття через недостатність інформації можливо, але присудження авторства вже виробленого наукового відкриття вважається глибоко аморальною ситуацією. Наукове співтовариство категорично заперечує фальсифікацію фактів і непримиренно ставиться до таких випадків.

Таким чином, наука завжди прагне до об'єктивності і відходу від повсякденного досвіду для незалежного вивчення об'єктів дійсності.

  • оцінка: