Творчість В.М.Шукшина - яскравий показник того, що і в радянську епоху були письменники, які не боялися говорити правду про життя народу, висвічувати проблеми, актуальні для нього, говорити про такі життєво важливих, наболілі питання, як совість, моральність, духовність. Розповідаючи здебільшого про долі жителів російських сіл, він в герої творів вибирав такі характери, які, з одного боку, були типовими для своєї соціальної групи, а з іншого - виділялися з неї душевною красою, якоюсь родзинкою, особливим поглядом на світ, людей, саме життя. Критики не дарма називають їх «чудиками».
Що значить «дивак»?
Саме слово з'явилося в назві одного зоповідань, який написав Шукшин: «Чудик». Короткий зміст твору допоможе зрозуміти, в чому суть «дивацтва» персонажа, і який сенс взагалі в нього (в слово) вкладається. Справжні ім'я та прізвище героя дізнаємося ми в самому кінці: Князєв Василь Єгорович, кіномеханік, любитель собак і детективів, в дитинстві мріяв побувати в ролі шпигуна. Йому 39 років, але за вчинками нам дивак іноді здається справжнім дитиною - наївним, совісним, безпосереднім. Часто він поводиться, як здається, всупереч здоровому глузду. На це неодноразово звертає читацьку увагу Шукшин. «Чудик», короткий зміст якого можна звести до кількох пропозицій, тим і цікавий, що дає можливість за кількома фрагментами уявити все життя героя. І хоча перед нами вже зріла особистість, ми розуміємо: таким Князєв був і п'ять років тому, і десять. Недарма «дивак» він в різних ситуаціях: дружина так називає його і ласкаво, і коли сердиться. На прізвисько кличуть і сусіди, знайомі, друзі. Начебто і всерйоз особливо не приймають. Та й як можна ставитися серйозно до людини, який в магазині побачив чималі на ті часи гроші (50 рублів), але не взяв собі, а звернувся до людей: «Хто втратив?» А коли виявив, що сам купюру і впустив, посоромився повернутися , підібрати.
Короткий зміст змушує згадати сцени«Зіткнень» персонажа з невісткою, дружиною брата. Тієї явно не в радість приїхав в гості родич. І те, що він пісні до ночі співає, випивши з брательником «за зустріч», і те, що не «відповідальний», тобто ні до чинах і посади, а простий, звичайний. І те, що щиро радий зустрічі з Дмитром, взагалі що щирий, відкритий, душевний, що не розважливий, як вона і ті, кого Софія Іванівна поважає безмірно. У відвертій розмові з братом Дмитро скаржиться і дивується: «Чому люди злі?» Чому дружина тільки «лается», буфетниці і продавщиці відповідають покупцям грубо і норовлять обрахувати? Чому люди не посміхаються, не говорять один одному добрі слова, а стурбовані тільки тим, що, де і у кого «урвати»? Чому немає нікому діла до краси Божого світу, до тихих людських радощів?
Цими ж питаннями задається сам Шукшин.Чудик (короткий зміст твору дозволяє простежити намічене автором протистояння) намагається втішити брата і по-своєму виправити становище. Він чудово малює, а тому, коли невістка і брат пішли на роботу, задумав їх порадувати сюрпризом і розмалював, «як іграшку», дитячу коляску. Весь день герой передчуває здивування і захоплення Софії Іванівни. Та тільки не врахував її прямо-таки ненависть, відверте презирство до села і глузування над нею. В цьому плані дуже правдивий і реалістичний розповідь Шукшина. Короткий зміст ( «Чудик» лаконічний у відповідність з жанровими особливостями твору) дає можливість виявити неприязнь міщанства (тобто малоосвіченій, нерозвиненою частині міського населення), їх гордовите ставлення до простих людей. Адже і сама-то Софія родом із сільських. Це про таких, як вона, склали приказку: «З села вийшов, до міста не дійшов». І тому, побачивши розписану коляску, вона вигнала зятя з моторошним скандалом.
Щоб і ми, нехай зовсім трохи, але теж стали чудиками.