ПОШУК

Лікування безсоння. снодійні засоби

Кожен живий організм схильний до впливуцілодобовий ритм. Особливо ці циркадні залежності проявляються при переході від неспання до сну і назад. Практично всі фізіологічні процеси схильні до цієї періодичності. У стані неспання людина здійснює активну взаємодію з навколишнім світом. Сон це взаємодія не припиняє, але вводить в нього ряд відмінностей.

Особливість нормального фізіологічного снуполягає в тому, що протікає він строго за певними стадіями. Здорова людина, засинаючи, проходить стадію А, або «розслабленого неспання». Після цього настає стадія В, латентного періоду сну, що характеризується засипанням і самим поверхневим сном. В стадії С у сплячої людини вже відсутня реакція на слабкі подразники. Стадії D характерний помірно глибокий сон. Глибокого сну відповідає стадія Е. Перед пробудженням протікає особлива стадія. Вона супроводжується епізодично протікають швидкими рухами очей, відбувається атонія інших поперечносмугастих м'язів.

Порушення в процесах протікання сну надаютьістотний негативний вплив на загальний фізичний, психічний і емоційний стан людини. Перед фармакологією здавна стояло завдання створити снодійні засоби, які здатні не тільки викликати сонливість, а й забезпечувати повноцінне протікання фізіологічних процесів.

Вперше цю проблему вдалося вирішити вченим всередині дев'ятнадцятого століття. Снодійні засоби почали свою історію з синтетичного препарату хлоралгидрат. Крім сонливості препарат надавав і заспокійливий ефект. Сон, викликаний хлоралгидратом, наближався за своїми характеристиками до фізіологічного, його тривалість досягала від шести до восьми годин. Але його використання викликало подразнюючий ефект на шкіру і на слизові оболонки, з'являлася лікарська залежність. Зниження цінності хлоралгидрата через його побічних дій стало причиною того, що цей препарат зараз як снодійний засіб не використовується.

Суттєвим проривом в пошуку коштівснотворного дії стала поява в 1902 році препаратів, що є похідними барбітурової кислоти. За це відкриття німецький хімік Е. Фішер отримав Нобелівську премію. Але і в цьому випадку ефективність, якою володіли нові снодійні засоби, була затьмарена низкою побічних ефектів. Використання барбітуратів призводило до того, що вранці не було відчуття бадьорості і свіжості, іноді навіть з'являлася загальна незначна втома, що призводило до зниження працездатності, погіршення настрою.

Шістдесяті роки двадцятого століття подарували світунову групу препаратів - похідних бензодіазепінів. До них відноситься "Діазепам", "Хлордіадепоксід", "Феназепам" і ін. Ці речовини не тільки надають снодійне дію, але і впливає заспокійливо. Дія бензодіазепіну більш фізіологічно і наближається до природного нормальному сну, його почали широко застосовувати в лікуванні безсоння різних форм прояву.

Але і тут не обійшлося без побічних ефектів,які за своїми негативних проявів, особливо в частині лікарської залежності, виявилися сильнішими, ніж у барбітуратів. Практично всі снодійні засоби не були панацеєю від безсоння, а їх прийом вимагав контролю з боку лікаря.

Зовсім недавно в медичній практиці ставвикористовуватися препарат, похідне етаноламіну. Снодійне "Донорміл" відразу набув широкого поширення в країнах Центральної і Західної і Європи, на Близькому Сході та ін., Його навіть включили в групу препаратів, які розповсюджуються без рецепту. Випускають "Донорміл" як у вигляді таблеток в оболонці, так і як шипучі таблетки. У кожній таблетці міститься 15 мг доксиламіну сукцината, снодійне в краплях не проводиться.

На сьогоднішній день це найбільш прийнятний засіб від безсоння. Він легко виводиться з організму людини. Викликаний цим препаратом сон має багато обшего з фізіологічним станом.

  • оцінка: